Нашому синові 12 років, усі хлопчики у його віці люблять пограти. З ким не бувало у такому віці, щоб часом прогуляли уроки всім класом? Іноді нашому Васі буває ліньки щось зробити, і я вважаю, що це нормально для його віку. Адже коли трохи підросте, у нього все зміниться і не обов’язково, що він залишиться таким на все життя. Але мій чоловік занадто гостро реагує на підліткову поведінку сина. І твердить, що я неправильно виховую його.
Що це справа чоловіча, і що він з ним по-чоловічому, а я надто лояльна до всього, що робить Вася. І для того, щоб наш син став на шлях праведний – ми повинні бути з ним заодно. Як же я можу погодитися чи підтримати чоловіка, якщо в моїх очах він діє синові на нерви, створює надмірну напругу? І боюся, що незабаром нам доведеться водити сина до nсихолога, тому що дії батька можуть запросто похитнути nсихіку Васі.
Чоловік стверджує, що Вася безладний, невідповідальний розгильдяй. Коли він навіть у чомусь найменшому помиляється або робить не «по-чоловічому», то батько відразу починає кричати на нього і погрожувати тим, що, як тільки Васі стане 18 – він виставить його з квартири, і що Вася має бути готовий до дорослого, самостійного життя. Я ж, як мати, починаю захищати сина, заспокоювати і просити чоловіка не кричати. Адже це все залишить неrативний осад на душі сина. Погодьтеся, що таким шляхом неможливо виправити будь-що, і що чоловік вибрав неправильний метод виховання.
