Перше весілля у мене відбулося 5 років тому. Дружина красуня, освічена, вихована, батько з матір’ю пристойні люди. Перший рік сімейного життя можна було б назвати медовим. Ми любили і радували один одного, не сва рилися, обмірковували заводити дитину. Другого року з’явилися фі нансові проблеми. Довелося “затягувати паски” та жити економно. Ось тут моя дружина і виявила свою сутність. Регулярними стали її скандали через мої малі доходи. Незабаром мені вдалося впоратися з фі нансовою kризою в окремій сім’ї. Але дружина все одно продовжувала свої сkандали.
Коли я уточнив, чому вона продовжує сkандалити, вона відповіла: – Іди, знайди собі таку, що влаштує твоя зарnлата. Мені чоловік із такою зарnлатою не потрібен. Мене наче занурили в холодну воду. Після таких слів мені лише залишалося зібрати речі та піти. Що я й зробив. Проте за тиждень вона сама до мене додзвонилася, і покликала назад. Спокійно, без емоцій ми обговорили свої стосунки, дійшли згоди і, здається, помирилися. Як пізніше з’ясувалося, відновлення відносин її умовив мій друг і, за сумісництвом, її kоханець. Тоді я, звісно, цього не знав. Після цього випадку я став помічати, що дружина стала до мене байдужою, часто йшла нібито на зустріч із подругами, а друг весь час повторював:
“Не вбивай у голову. Час все лікує. Налагодиться у вас сімейне життя”. Все-таки у мене виникли деякі сумніви. Вибрав момент, коли вона залишила без нагляду свій телефон і вирішив поритися у неї в контактах. Але на телефоні стояв пароль. Я ще намагався зламати пароль, коли увійшла дружина. І тут же почала кричати, мовляв, я зовсім совість втратив, раз підозрюю її і не довіряю. Я висловив усі свої сумніви. На що вона відповіла коротким: “Пішов геть”. Я пішов. Але, несподівано для неї, повернувся наступного дня увечері. Як то кажуть – картина олією .Вона та мій друг. Голі. В ліжку. Ми з нею роз лучилися. Перший млинець грудкою. Натомість отримано досвід. Я ще сподіваюся, що зустріну свою другу половинку.
