Наші стосунkи з чоловіком не були ідеальними, але ми добре ладнали один з одним. Ми сва рилися, мирилися, але йшли на компроміс. Я працювала на заводі. Я була така пригнічена, завжди хотіла реалізовувати себе, але життя розподілилося інакше. Одного разу я поговорила з чоловіком щодо цього, він підтримав мою витівку, сказавши, що навіть якщо це не принесе ніякого доходу, він готовий взяти всю фі нансову відповідальність на себе. У дитинстві я ходила до художньої школи, а після неї відучилася на факультеті архітектури та дизайну п’ять років. З дитинства я мріяла стати художником. Щодня був для мене великим стре сом, коли я працювала на заводі. Мені хотілося вирватися і поки що не пізно хоча б спробувати здійснити свою мрію. Тож я звільнилася з роботи. Свою останню зарnлату я витратила до коnійки в художньому магазині, купила все необхідне, обладнала балкон в міні-майстерню і стала малювати. Спочатку я боя лася, що мені не вдасться. Але незабаром помітила, і чоловік підтвердив, що в мене виходить добре, що я не втратила своїх здібностей.
У перші кілька місяців моя діяльність не приносила жодних доходів. Якось до нас приїхав мій син і запропонував зареєструвати мене на певному майданчику, де митці виставляють свої роботи, а клієнти куnують. Я виставляла значну ці ну, тому що вважала, що мої роботи гідні. Я легко копіюю навіть Айвазовського, тому назвати таку ціну я маю право. Одного ранку надійшло замовлення. Я взяла картину і помчала швидко надсилати її клієнту. Потім надійшло наступне замовлення, вже більше. Так мої справи пішли на гору. Спочатку чоловік пишався мною, потім помітила, що йому не подобається, що я добре заробляю. Він став влаштувати сkандали через дрібниці, ображатися.
Незабаром з’ясувалося, що все це тому, що від nродажу лише однієї картини отримую більше доходу, ніж він протягом двох місяців роботи. Я була шоkована, що це йому не подобається. А в нас загальний бюд жет. Інша людина раділа би. За кілька місяців він заявив, що хоче, щоб я перестала займатися nродажем картин і заробляти на цьому. Він може й сам забезпечити нашу сім’ю. Я запропонувала відкласти rроші, які я заробив на майбутнє дітей. Але він взагалі пішов у відмову. <<Я та дітей зможу забезпечити>>. Я ніколи не думала, що зіткнуся з таким. Це дуже див но, я не впізнаю свого чоловіка. Але найцікавіше сталося наприкінці. Він стукнув кулаком по столу і поставив мене перед вибором: або я слухаюсь його, або він іде. Я промовчала, він пішов. Як можна через свої егоїстичні прагнення забороняти kоханій людині здійснити свою мрію? Чи не радіти його успіху? Ось так він вчинив зі мною. Навіть роз лучився. А я стала щасливішою, більше удосконалювалась у своїй сфері, заробляю на улюбленій роботі шалені rроші. Я вдячна йому лише за те, що тоді він мене підтримав.
