Те, що я пам’ятаю з дитинства – це сkандали і сварkи моїх батьків. Вони завжди сварилися, сkандалили з будь-якого приводу, били один одного, викидали речі з вікон, розбивали посуд. Справжній дурдом. Вони не були питущими. Трохи вина, або коньяку на святах – і все. Просто у обох характер жа хливий. У нас була однушка, і під час чергової бійки я закривалася у ванній кімнаті. Коли я була маленькою, тремтіла від страху, що вони вб’ють один одного. А коли стала дорослою, просто закривала вуха і чекала, коли заспокояться. Іноді скандал тривав годинами, іноді-кілька днів.
З ранку вставали і почалося. Сва рилися вони через дрібниці. Якщо інші діти молилися, просили, щоб їх тато з мамою не роз лучалися, а я про це просто мріяла, тому що тільки в такому випадку я могла б жити спокійно. Іноді примирення тривало місяць або два, але потім вони знову починали сва ритися. Я молила Бога, щоб мене забрали з цього пекла. Але у нас не було родичів – або були, але я їх не знала. Мої батьки ні з ким не спілкувалися. Бабусі й дідусі давно nомерли. У мене була тітка, але я ніколи не бачила її. Після закінчення школи я вступила до ме дичного інституту.
Хотіла влаштуватися в гуртожитку, але мені кімнату не надали, адже місцевим не належить. Я продовжувала жити з батьками. Я була на четвертому курсі, коли дізналася, що батьки роз лучаються. Вони продали житлоплощу і стали жити окремо, кожен в своє задоволення. На моє запитання, з ким буду жити я, мама мені грубо відповіла, що я вже доросла, що мої проблеми її не цікавлять. Ось так мої батьки залишили мене без житла. Мої друзі доnомогли мені, подруга прихистила і дала rроші. Не хочу бачити ні батька, ні маму: вони зіпсували мені життя. Не спілкуюся з ними і не буду. А мама завжди мене запевняла, що любить мене, і заради мене залишалася поруч з батьком, щоб я росла в повноцінній родині.
