Мамі з нами вже немає півроку. Ми із чоловіком тоді вирішили забрати батька до себе додому. Тато захво рів. Це сталося два роки тому; мама його тоді на ноги поставила, але права рука в батька залишилася неробочою. Про своє рішення ми з чоловіком не шkодуємо, просто ми вже на межі. Тато завжди вдома командував, що мною, що мамою. Він вирішив, що тепер з його переїздом до нас будуть ті самі порядки.
Але тато не врахував той факт, що це будинок наш. Так, ми з моїм чоловіком його поважаємо, але його порядки це нестерпно. Ми працюємо на віддаленні, виходить – цілий день ми з чоловіком удома. Робота у нас вечірня і тому з чоловіком ми лягаємо спати о 4 ранку. Тато жайворонок, прокидається о 7: 30, і йде будити і нас теж. Його ритуал-це щось. Щоранку він підводиться і відкриває в нашій кімнаті завіси зі словами: -Підводитися. Вже пізно! Так цілий день проспіть. Чоловік у цей момент закриває подушкою обличчя, а я прошу батька вийти. Все, звісно, закінчується сkандалом.
Ще в тата є звичка: покі ми спимо, він дуже голосно, гримаючи каструлями, готує суп. – Сідайте, їжте. Обідаєте незрозуміло чим. -Тату, це ти прокинувся рано, у тебе вже обід. Ми тільки встали, хочемо поснідати. – Година дня, який сніданок. І так щоразу. Тато вже скривджений на нас, не розмовляє з нами. Чоловік мій, щоб не лаятися з тестем, йде працює найближчим додому кафе. Я б теж пішла, але тато образиться, хоч він завжди скривджений. Ми йому вже казали, що ми не діти, що живемо в окремій квартирі, у нас вже свої правила. Ми пояснювали йому графік нашої роботи-все марно; як бути з татом – не знаю. Ми ж рідні люди, я не хочу його одного залишати, але його порядок нестерпний.
