Кажуть, що життя складається з білих та чорних смуг. У мене зараз чорна. Роз лучилася з чоловіком, бо він сів на заборонені препарати. І залишилася з дитиною і в квартирі, що орендується. Але треба жити. І, стиснувши зуби, я почала налагоджувати побут. Насамперед до основної роботи підшукала підробіток, щоб і за житло було чим nлатити, і життя залишалося. Потім змінила місце проживання. Знайшла дешевше. Але, на жаль, і подалі від дитсадка доньки. Тут сестра запропонувала свою доnомогу:
“Я допоможу тобі з дочкою”. Вона у мене працює з дому. Тому сама собі господиня. Чоловік сестри старший за її років на десять, у нього якісь проблеми зі здоров’ям і дітей вони народити не можуть. Сестра старанно відводила і забирала додому з дитсадка. А коли та захворіла, сиділа з нею, доки я на роботі… Якось ми з сестрою, одночасно за хворюємо на Г РЗ. Я ледве дісталася роботи. Але зрозуміла, що не робітниця. Відпросилася і вирушила за дитиною, оскільки сестра попередила, що також лежить пластом. Вид у мене, хво рий, був ще той: очі червоні, хриплю і судоми через високу темnературу. Віддати доньку мені відмовились. У мою хворобу не повірили.
Запідозрили мене, бог знає в чому. Викликали nоліцію. Те, що розповіли про мене виховательки, шокувало мене. Моя сестра розповіла, що я вживаю заборонені препарати і не працюю. Вирушили до відділення, провели тести, і лише потім відпустили мене з дитиною додому. Наступного дня завітали з опіки. Мовляв, із садка надійшов сигнал. Оглянувши в мене всю квартиру, записали адресу роботи та пішли опитувати сусідів. І тут сестра успадкувала. Я набрала сестру і спитала – “Навіщо”. На що та відповіла: – Щоб тебе позбавили прав, а я її забрала. Ти їй нічого не зможеш дати. Мене ославила рідна сестра, підло вдарила у спину. Розумію, що ще довго відмиватимуся від цього бруду. Але своєї дочки я нікому не віддам.
