Моя старша сестра навчалася у школі, коли познайомилася з Андрієм. Він був у 11 класі. Андрій був на два роки старший за неї. Був улюбленцем школи, дівчатка заkохувалися в нього з першого погляду. Сестра одягалася скромно, була відмінницею, любила книжки читати. Ненавиділа галасливі вечірки, після уроків йшла додому. Андрій проводжав мою сестру, вони не роз лучалися, скрізь ходили разом. Після закінчення школи Андрій зробив їй пропозицію та отримав позитивну відповідь, чого й очікувалося.
Незабаром моя сестра заваrітніла і наро дила сина, чоловік з любов’ю піклувався про них. Але потім усе змінилося. Він став ревнувати дружину. Постійно контролював, де вона, із ким. Сестра постійно сиділа вдома, ні з ким не спілкувалася. Її подруги абсолютно не подобалися Андрієві. Але він ніколи не розпускав руки. Моя сестра часто думала про роз лучення, але Андрій щоразу вибачався, і вона прощала. Вони прожили разом 16 років. Сестра – вже мати трьох дітей. Але ревнощі чоловіка не проходили, згодом він ставав ревнішим.
Вони працювали разом: він спеціально влаштував її у своїй конторі, щоб вона не залишалася вдома сама. Він ревнував до всього. Завжди знаходив привід для ревнощів: розмова із сусідкою, погляд з вікна, розмова по телефону тощо. Задавав нескінченні запитання. Якось моя сестра просто пішла від нього і з дітьми переїхала до мами. Андрій вибачався, вибачався, але моя сестра не захотіла повернутися до нього. Вона втомилася. Андрій днями сидів біля під’їзду; та сестра подала на роз лучення. Нарешті моя сестра позбавилася деспота, який хоч і не розпускав рук, але й вдихнути повітря без свого відома не дозволяв.
