-Ти уявляєш, вона мені дзвонить щодня, – розповідає подрузі сорокарічна Олена, – Та я її торікледве п’ять разів бачила, а зараз спілкуємося щодня. -Про кого мова? -Вона старша сестра свекрухи, живе одна. Єдине, що вона має, крім rрошей, звичайно, це її дороrа породиста кішка. Для неї, мабуть, стало звичкою розмовляти зі мною по три години на день. Так, раніше вона не була такою. Вона жінка зі складним характером, не дуже любила балакати і нормально ні з ким не спілкувалася. – А що змінилося?
– Запитала подруга Олени. -Після смерті моєї свекрухи її сестра залишилася одна. Часто бувало, що погано почувалася. Дзвонила нам, і ми ту годину їздили до неї. Доглядали її. І їй, мабуть, уже почало набридати самотність. Єдине, що у неї є – це кішка Мілі. Їй вона купує найдорожчий корм, який є у магазинах. А якби були діти, то вона ніколи не економила б на них. Мені вже дісталося слухати про її кішку. -А Чому ти терпиш все це? – Запитала подруга. -Так тому що чоловік каже, що якщо я буду ласкава з нею, то може одну з квартир вона залишить нам. Вона насправді дуже баrата. Сама мешкає у центрі Києва, і ще має кілька квартир там, які здає.
-А вона сказала щось із цього приводу, ну, що вона збирається залишити одну квартиру вам? -От саме, що ні. Вона ніколи такого не говорила, але чоловік упевнений, що так буде. У неї ж крім нас із чоловіком нікого немає. А знаєш, що було? Вона одного разу зателефонувала, я побачила, але не взяла слухавку. Тоді зателефонував мені чоловік і каже, мовляв, його тітка не може додзвонитись до мене. Уявляєш? Отак і Олена, і її чоловік не знають, чого чекають і для чого це все? Але чоловік наполягає – Олена робить.
