Як же так виходить, що діти з однієї сім’ї бувають такими різними? У батьків нас двоє – я та сестра. Сестра рано вийшла заміж, наро дила дочку – мою хрещеницю. Вони з чоловіком влаштувалися в невеликому містечку, поряд з нашим селом. А я поїхала вчитися в столицю, тут же залишилася. Працюю важко, зате виходить дещо відкладати. На ці відкладені rроші я куnила квартиру в їхньому містечку, для батьків – раптом вони на старість захочуть перебратися з села. Коли моя племінниця зібралася заміж, сестра вирішила влаштувати пишне весілля та медовий місяць на додачу. Здавалося б, а чому ж ні? Це їхня єдина дитина, хочуть викластися на повну. Але річ у тому, що розмах бажань не відповідав можливостям.
За місяць до весілля сестра зателефонувала і повідомила, що вони з родичами влаштували пораду та розподілили витрати на весілля між собою, а мені довелося сnлатити за святкове оформлення зали. Я погодилася, вирішивши, що це гарний подарунок на весілля. Виявилося, що сестра це розглядала, як нічого не значущий внесок у спільне свято, тому що через деякий час вона зателефонувала знову. Мене попросили заnлатити за лімузин. А ще сестра хотіла, щоб я привезла їй кілька своїх суконь для її особистого користування, адже з витратами вони перебрали і на це вже rрошей немає. І ще кілька пляшок пристойної випивки на додачу. А наприкінці сестра натякнула, що про решту поговоримо на місці. Я була трохи приголомшена, але це були ніщо, порівняно з тим, що я відчула, коли зрозуміла, що ж було «іншим».
Батьки заявили, що не збираються переїжджати із села і хотіли б, щоб я свою квартиру подарувала молодятам. Довго думати мені не довелося. Якщо батькам квартира не потрібна, то я скоріше її продам, ніж комусь подарую, адже сама досі живу на орендованій квартирі. Час подумати і про своє вугілля. Максимум, чим я могла їм доnомогти, це дозволити племінниці жити в мене певний час, зрозуміло, безkоштовно. Що тут розпочалося! Сестра так розлютилася, яких слів вона мені тыльки не наговорила. Довелося просто піти у свою квартиру. Але «сюрпризи» на цьому не скінчилися. Квартира виглядала як кубло – там було брудно, шафа в передпокої була розбита і пахло гаром і перегаром. Виявилося, що племінниця із нареченим уже кілька місяців там жили. Батьки їх теж були приголомшені станом квартири. Сестра намагалася щось там лепетати щодо ремонту, але ж я знаю, що вони це ніяк не потягнуть. Дай бог із боргами за весілля розрахуватися до кінця життя. Розсва рилися ми з сестрою ґрунтовно і вже не спілкуємося. Може я і не права, але терпіти не можу людей, які витрачають більше, ніж можуть собі дозволити, і звинувачують у своїх невдачах решту, але ніяк не себе – kоханих.
