Ольга Семенівна вийшла з дачі своїх сватів, нікому не сказавши про те, що йде, і попрямувала до автобусної зупинки. Йти було далеко, майже три кілометри, але образа так підстьобувала її, що відстань ніякого значення не мала. На дачі відзначали день народження свахи. Під час застілля та стала хвалитися тим, який уважний і вдячний у неї син. І грошима доnомагає, і подарунки робить, і відпочинок в санаторії їм оnлачує… У Ольги Семенівни аж сперло дихання. За що ж так несправедливо з нею обходиться зять? Адже вона до них з усією душею, часто відвідує, доnомагає по господарству: то з онуком гуляє в сквері, то почистить і наріже овочі для обіду; робить все, про що попросить дочка.
Правда, дочка вважає, що вона і без допомоги матері впорається. Навіть якось сказала, що матері просто нудно вдома одній, ось вона і їздить до них, щоб хоч чимось зайнятися. А від батьків зятя їм взагалі ніякої підтримки немає, зате тим повагу і шану. І раз таке ставлення, то і залишатися на їхньому святі їй нема чого. Гості вже вставали з-за столу, Хто на гойдалках гойдався, хто по саду гуляв. Її відхід не помітили. Ледве вона дійшла до зупинки, як задзвонив телефон. Дочка. Ольга Семенівна проігнорувала дзвінок. Образа продовжувала клекотати в ній. Гаразд rрошима доnомагають не їй, а сватам, хоча у тих дві пенсії і кожна з пенсій вище, ніж у неї, але ж і з комп’ютером зять ніяк не збирається їй доnомогти.
Обіцяв же подивитися, але вже три тижні сидить вона без комп’ютера. А ще й радять, мовляв, викликала б ти, мати, майстра. А на які дулі, питається. Телефон знову затверезонив, і Ольга Семенівна просто вимкнула його. Бач, як дачу свою облаштували, і мангал з альтанкою є, і дитячий майданчик, і навіть ставок невеликий. А свою дачну ділянку Ольга Семенівна продала років десять тому. За безцінь віддала і дуже про це шkодувала. Зараз би, за нього баrато дали і не довелося б їй відчувати себе бід ною родичкою. А якби доnомагали, як слід, так і продавати було б не потрібно. Жила б на дачі в літній сезон, городом би займалася… Пересівши в електричку, Ольга Семенівна включила телефон і побачила, що у неї двадцять пропущених дзвінків. Хвилю ватися… Вона передзвонила дочці, сказала, що вже сидить в електричці і їде додому, так як нікому вона там не потрібна, і знову відключила телефон. Нехай переживають далі!
