Чотири роки тому зібралася вся родина і вирішила – бабусина квартира дістанеться онукові Андрію. Старшій сестрі Андрія, Наталі та її чоловікові батьки вже доnомогли з помешканням. Тож бабуся написала заповіт на користь онука; і той, із молодою дружиною, став у неї жити. Батьки Ігоря пропонували бабусі переїхати до них, але та відповіла категоричним “Ні!”. Бабуся старенька вже під дев’яносто років. Ходить насилу, але сама себе обслужити може. Проте її не можна залишати.
Ось її дочка і їде щодня з одного кінця столиці в другий двічі: вранці туди, ввечері назад. Нагодувати, простежити, щоби ліки прийняла… Увечері ж приходить з роботи Андрій, і турботи про бабусю бере на себе. Невістка одразу ж поставила умову – з бабусею вона поратися не буде. Не її проблеми. Бо у квартирі вона не прописана. Цей її демарш не засмутив ні чоловіка, ні свекруху. Бо ж ніхто на неї і не розраховував. Та й як розраховувати, якщо вона йде з декрету до деkрету. Проте останнім часом стосунки невістки та свекрухи напружилися. Свекрусі набридло бачити постійний бардак у квартирі, що влаштовується Томою.
Брудний посуд, пил і бруд скрізь, а невістка сидить, уткнувшись у смартфон. І при цьому, не моргнувши оком бреше, що у неї маленькі діти, тому вона нічого не встигає. Свекруха синові нічого не говорила, бо той і так виснажений: робота, двоє дітей та бабуся вечорами. Сама мила посуд за невісткою, чистила місця загального користування. Невістка охаміла до того, що розмістила в соцмережі пост із змістом типу: “Свекруха тиранить. Лізе з порадами, командує в нашій з чоловіком квартирі. Сується в наш побут”. Свекруха, випадково натрапивши на цей пасквіль, лягла з підвищеним тиском. Світлана зателефонувала Томі і накричала на неї. Але ту, як об стіну горох, нічим не проймеш. Твердить своє: “Де я збрехала?”
