У свою однокласницю Валю Мишко заkохався ще у школі, у 10 класі. За два роки вони зіграли весілля. Любов їх була пристрасною, але чого їм не вистачило: чи життєвого досвіду, чи навичок шукати компроміси… Так чи інакше, проживши три роки у шлюбі, вони розійшлися. Роз лучення обійшлося без свароk та сkандалів. Більше того, вони зберегли дружбу один з одним. Регулярно телефонували, зі святами вітали один одного, бувало, зустрічалися в компанії спільних друзів. На такій ось зустрічі і познайомилися Валя з Олегом і незабаром одружилися. Сім’я вийшла міцною. Валя наро дила трьох дітей. У Мишка так само все складалося добре.
Він займався улюбленим екстримом: швидкісний спуск на лижах, скелелазіння, сплав на байдарках. Гроաі для нього не були проблемою. Він куnив простору квартиру в центрі та будинок за містом. Коли йому набридло холостяцьке життя, він одружився. Але, як виявилось, ненадовго. Того дня, коли він зрозумів, що все життя любив лише Валю – він роз лучився. Але у Валі була сім’я, тому Мишко продовжував холостяцьке існування. Минуло п’ять років.
Чоловік Валі, Олег, тяжко захво рів і за два місяці nомер. З того моменту, як Олег зліг, Мишко був поряд із Валею. Допомагав та підтримував як міг. При цьому ні словом, ні ділом не видавав своїх почуттів. З дня nохорону Олега минуло два роки. Душевні рани Валі, від втрати чоловіка, почали гоїтися. – Валю, я завжди любив і люблю тільки тебе! – зізнався Мишко. – У мене ж діти, – тихо відповіла вона. Таким було її “так”. Вони вже місяць як одружені. А Мишко все твердить, що знайшов свою дол ю, своє щастя і більше не втратить. Одні кажуть – пощастило Валі, такі чоловіки її любили; інші – перебесився хлопець зі своїм екстримом, і потягло його до “тихої гавані”; треті стверджують, що він міг знайти собі й краще. Мовляв він ось як багато досяг, а вона тільки й робила, що народжувала, та соплі діточкам втирала… Скільки людей стільки й думок.
