У Іванки немає чоловіка, але є син. Роз лучилося подружжя, коли хлопчикові Ромі не було ще й рочку. Зараз йому 14. А Іванці вже 34. Працює вона бухгалтером в невеликій фірмі. У початковій школі у Романа не було проблем з успішністю, а потім вони з’явилися. У Іванки було тільки одне бажання: нехай Роман хоча б 9 класів закінчить і вступить в яке-небудь училище. В школу викликали постійно. Іванка відчувала себе поrано, але і вдіяти нічого не могла. Син на неї не реагував. Уроки вчити не хотів, по дому зовсім не доnомагав. Іванка повернулася після чергового важкого дня. Поставила чайник. Почала забиратися. І тут, коли витирала пил, помітила, що з дому зникла цінна річ – кришталева ваза, яку отримала в подарунок від подруг. Сіла на диван. Почала думати про те, що її вкрав син.
І справді, адже нещодавно в компанії Романа були помічені підозрілі особи. Він нічого конкретного про них не розповів. Через пару годин, коли Іванка полізла прибиратися за холодильником, виявила дивну знахідку – уламки вази, загорнуті в газету. І тут до Іванки дійшло, що син просто розбив вазу. Прийшов час готувати вечерю. Накрила на стіл, поставила тарілки, серветки. Роман прийшов ближче опівночі. Мовчки стояв у дверях. Мати підійшла до нього. Адже переживала, що його так довго немає. Відправила мити руки, а потім за стіл. Приготувала його улюблене блюдо. Хлопчик не розумів, що відбувається, але слухняно робив все, що сказала мама. У кімнаті було особливо чисто і красиво. Він акуратно сів за стіл. Мама розмовляла з ним спокійно і ласкаво. Він навіть і не згадав, коли востаннє таке було. Мати поцікавилася, що у нього не так. Тут Роман і зізнався, що це він розбив вазу. Мама зовсім не засму тилася.
І тут вже розплакався син. Мама підійшла до нього, обійняла і теж почала nлакати. Коли син заспокоївся, Іванка почала вибачатися. Далі вечеря пройшла в тиші. Потім пішли спати. Вранці сина будити не довелося. Він сам прокинувся. І вперше за довгий час, мама, проводжаючи його в школу, поцілувала щоку. А ввечері, коли вона повернулася з роботи, то була сильно здивована: підлога була вимита, а на плиті чекали улюблені деруни. З того моменту розмови про школу і успішності стали ні до чого. Мама перевіряла щоденник сина, а там не було жодної поrаної оцінки. Але найбільше запам’ятався один особливий день. Іванка розклала на стіл усі рахунки, а син сів поруч і пообіцяв доnомогти. Через годину він поклав голову на плече мами. Іванці було навіть страшно поворухнутися. Адже коли Роман був маленьким, то часто сидів поруч, клав голову на коліна і засинав. Тут вона зрозуміла, що її син “повернувся”.
