Я й подумати не могла, що жалкуватиму про те, що підтримала свекруху в складний момент.
Марія Дмитрівна пережила сильний стрес – від неї до молодої жінки пішов чоловік, з яким вони прожили разом майже 30 років. Свекруха і свекор завжди добре ладнали, тому для всіх стало несподіванкою, що Олег Петрович вирішив розлучитися.
Свекруха так засмутилася, що потрапила до лікарні з тиском. Оскільки мій чоловік Матвій у них єдиний син, всі турботи про неї та витрати лягли на наші плечі.
Марія Дмитрівна пролежала у лікарні місяць, потім ще два тижні жила у нас, а потім повернулася до своєї квартири.
Матвій сильно переживав за матір і зовсім не хотів чути про свого батька, настільки був на нього скривджений.
Після цієї неприємної ситуації ми щодня відвідували Марію Дмитрівну, а вона часто заходила до нас. Згодом свекруха почала затримуватись до пізньої ночі, а іноді й залишалася у нас ночувати. Спершу я мовчала, і, схоже, вона сприйняла це як згоду на її постійну присутність.
– Діти, мені самій важко, думки різні в голову лізуть. Я поживу у вас, допоможу. Вам легше, мені веселіше, – заявила Марія Дмитрівна.
Так і сталося, що свекруха залишилася жити з нами. Все було б нічого, якби вона не почала встановлювати свої порядки. То переставить речі на кухні, то меблі пересуне, бо «так краще буде». Постійно критикувала, як я готую та прибираю. Навіть почала перевозити свої речі та запрошувати подруг у гості.
Але коли вона заявила, що їй буде зручніше жити в нашій спальні, а нам слід переїхати в іншу кімнату, моє терпіння урвалося.
– Досить, – сказала я. – Ви надто захопилися. У вас є своя квартира, розпоряджайтесь там. Тут я господиня.
– Я ж хотіла якнайкраще. У мене досвід, а ти ще молода, не розумієш.
– Все я розумію. Кому від ваших перестановок краще? Тільки вам, а мені точно ні. Вам вже набагато краще, живіть у себе, а ми вас відвідуватимемо.
– Ти що? У мене тиск. Якщо мені стане погано, і я буду одна, ніхто не допоможе, і я помру!
– Не вигадуйте. Матвій відвезе вас додому.
Чоловік не хотів мене ображати, та й за маму переживав. Як тільки вона поїхала, у неї відразу почалися проблеми – то тиск, то погані передчуття. Матвій скаржиться, що я погана дружина та невістка, бо «вигнала» його матір.
Марія Дмитрівна дуже образилася на мене за те, що я відстояла свої кордони та сім’ю. Але я вважаю, що вчинила правильно. Не можна дозволяти сідати собі на голову, інакше це ні до чого хорошого не приведе.
Як думаєте, чи правильно я вчинила? Як би ви вчинили на моєму місці?
