Щомісяця мій син отримує зарплату і приходить до мене увечері. Богдан віддає мені дві тисячі гривень. Коли Богданчик пішов до дитячого садка, а я змогла вийти на роботу, стало трохи легше. Тоді я вперше купила собі нове зимове пальто та раділа, як дитина. Advertisements Я вклала багато сил та грошей, щоб вивчити сина, завжди хотіла дати йому краще. Люди це бачили, і я говорю правду. Коли син закінчив навчання, знайшов роботу і почав заробляти непогані гроші, я одразу сказала йому:
– Як тільки я вийду на пенсію, ти мусиш допомагати. Я не хочу економити на продуктах і хочу раз на рік їздити до санаторію. Богдан тільки посміхнувся і відповів: – Мамо, не хвилюйся. Я ніколи тебе не залишу і завжди буду про тебе піклуватися. Тепер у нього двоє дітей, дружина у декреті, а я на пенсії. Але щомісяця Богдан приносить мені 2 тисячі гривень. – Мамо, тільки ніколи не говори про це моїй дружині. Моя невістка про це не знає.
Про це знає лише моя подруга Тамара. Якось вона запитала: – Ти знаєш, скільки заробляє твій син? Чи вистачає їм самим на життя? Я відповіла: – Мене не цікавить зарплата мого сина. Він працює у столиці, отже, заробляє добре. Я теж повинна дбати про себе, бути здоровою та забезпеченою. У мене тільки один син, і якщо мені стане погано, доглядатиме мене тільки він. Я не хочу бути для нього проблемою і не хочу, щоб невістка дорікала, що я їм їхній хліб. Тому я сама дбаю про себе.
