Ми з чоловіком побралися, коли нам було по 26 років. Його перша дружина заrинула в ава рії. Його батько не з’явився на весілля, він не хотів зустрічатися зі мною, а його мати давно пішла з жи ття. Я не могла зрозуміти, чому батько мого чоловіка не прийняв мене, але вирішила не пхати свій ніс у цю справу. За рік спокійного сімейного життя я зрозуміла, що надія ще є. У нас народився син, і мій чоловік кілька разів казав, що він дуже схожий на батька. Якось я запропонувала чоловікові відвідати його рідне село і, нарешті, його батька. Я точно не знаю, які конфлікти в них були до цього, але це не могло тривати вічно.
Коли сину виповнився рік, ми зібралися, накупили гостинців та подарунків та поїхали показувати свекру спадкоємця . Хата у дворі була прекрасна, незважаючи на те, що була старою. Відчинивши ворота, ми зайшли всередину. Батько чоловіка зустрів нас біля дверей, але спочатку не подав виду. Пізніше все стало зрозуміло. Я була приголомшена, коли дізналася, що мій чоловік має 16-річну дочку. Він сказав мені, що він не має дітей і, за словами свекра, не платить аліменти своїй колишній дружині. Свекор стверджує, що тягнув дівчинку сам, бо її мати пішла з жи ття, коли їй було три місяці.
Потім він заявив, що не бажає нас бачити і проrнав нас. Виявилося, що цей будинок переходить лише до дочки чоловіка. Коли я запропонувала розділити будинок навпіл між онуками, він виrнав нас і сказав, що вони з бабусею оформили опікунство над нею, а сина він не хоче знати, бо той хотів залишити дівчинку в дитя чому будинку і ніколи не згадував про дитину. Дочка мого чоловіка теж все швидко зрозуміла, вона стверджує, що вона не має брата і він для неї неважливий. Село знаходиться за містом, у нас є машина, я не проти жити в цьому будинку, я хочу відчути себе домогосподаркою, адже ми так довго винаймали житло. І не знаємо, чи зможемо ми взагалі купити свій власний, якщо продовжуватимемо платити за оренду.
