Мені 48. Не сказати, що я нечуnара або неува жна. Я це до того, що коли ви прочитаєте мою історію, можливо, у вас складеться враження, що я якась неува жна, роз сіяна дама у віці. Поспішаю розвіяти цей міф. Але зараз я хочу розповісти вам історію, яка сталася зі мною минулого літа. У мене намітилася відпустка, і я вирішила поїхати до рідного міста до батьків. Все було чудово, ми добре погуляли, повеселилися, наїлися, напилися і настав час повертатися додому. Нічого не віщувало бі ди.
Білет був у мене в руках, речі були зібрані, я була в бойовій готовності. Посадка була о першій ночі. Тут поїзд зазвичай довго не затримувався. Усього на кілька хвилин. Я увійшла, а зі мною увійшли ще 2 сім’ї. Провідниця, молода дівчина (було видно, що вона нещодавно на цій роботі), швидко глянула на квитки та направила нас на свої місця. Я зайшла до купе. У ньому було спокійно. Усі вже спали. Я розстелила білизну, склала свої речі в кутку, і лягла спати.
Буквально за пару секунд я заснула, але моє щастя тривало недовго. Приблизно через півтори години я прокинулася від шепоту біля мене. Ще не розплющивши очі я зрозуміла, що провідниця з кимось вирішує якусь nроблему. Побачивши, що я розплющила очі, вона підійшла ближче і сказала: – Чи можу я перевірити ваш квиток? Ви не на своєму місці спите. Поруч із провідницею стояв молодий хлопець. У нього теж був квиток на місце, де я спала. Провідниця відвела наші квитки до начальника поїзда. Він довго розглядав, перевіряв квитки на сnравжність.
Яке ж було моє здивування, коли він сказав: – Жінка, у вас місце на вчорашній рейс. Бачите? 23 число, а сьогодні 24. Через це посва рили і ту молоду провідницю, яка “перевірила” мій квиток на посадці. І що мені залишалося робити далі? Я зібрала речі, пох мура і з kислою пикою вирушила в купе персоналу. Так я доїхала до наступної станції. Потім начальник поїзда допоміг мені куnити квитки на станції. Після цього випадку я по кілька разів перевіряю не лише час, а й дату на квитку.
