Коли Аліса тільки-но приїхала до Києва вчитися на медичному факультеті, її попередили, що треба бути обережною в новому середовищі. Мишко, студент третього курсу, запропонував їй допомогти зорієнтуватися у місті. Так їхня дружба швидко розцвіла, і після літньої сесії Мишко зробив Алісі пропозицію. Незважаючи на необґрунтоване несхвалення його матері, вони одружилися та переїхали до квартири на околиці Києва.
Життя було хороше, тільки зачати дитину подружжю ніяк не вдавалося. Якось Аліса виявила, що вагітна, але тоді ж вона дізналася, що Мишко зустрічається з іншою жінкою, яка має сина. Аліса без зайвих розглядів подала на розлучення і почала жити далі, виховуючи сина Сашка одна, працюючи медсестрою. Мишко відразу після розлучення зник, так і не побачивши сина. Через роки Мишко та Аліса несподівано зустрілися на змаганнях, у яких брали участь їхні сини. Через кілька днів після цього Міша, схвильований своєю подібністю до незнайомого хлопчика, зателефонував Алісі і дізнався про Сашка.
Він каявся, але Аліса була непохитна, підкреслюючи, що вони прожили всі ці роки без нього і його вже не потребують. Минув ще час. Коли Сашко одружився, а Мишко став удівцем, Аліса нарешті погодилася дати їхнім стосункам ще один шанс. Колишнє подружжя помирилося, шкодуючи про втрачені роки, але вдячне за другий шанс. – Ти мене кохаєш? — спитав Мишко, чекаючи на чесну відповідь. – Завжди кохала і кохатиму, – відповіла Аліса, закриваючи довгий розділ розлуки і вступаючи в нове життя з коханим чоловіком.
