Моя невістка пішла з сім’ї, зви нувативши мене у своєму вчинку. Їй не сподобалися мої спроби зберегти мир у сім’ї та захистити мого сина. Ще більше її засмучувало те, як я ставився до її матері. Мій син Тарас, який до 42 років залишався неодруженим, познайомився з нею на роботі. Уляна була гарною і енергійною, і вони здавались щасливими. Їхнє весілля було для мене радісною подією.
Вони часто відвідували мене, допомагали по господарству. Але згодом я помітила домінуючу поведінку Уляни по відношенню до мого сина. Вона диктувала йому, як поводитись у вільний час: наприклад, наполягала на тому, щоб він гуляв із нею, коли син хотів зустрітися з друзями. Я запропонувала їй бути поблажливішою, але вона відмахнулася від мене, заявивши, що це їхня особиста справа.
Домінуюча поведінка Уляни поширювалася навіть у вихідні дні. Якщо Тарас хотів відпочити, то вона змушувала його займатися домашніми справами, ігноруючи його потребу у відпочинку. Їхні візити до мене стали рідшими, і коли я зателефонувала Тарасові, щоб поцікавитися ситуацією, він розповів, що Уляна більшу частину часу проводить зі своєю хворою матір’ю і тягає його з собою.
Через кілька місяців я зв’язалася з її сім’єю, висловивши свою стурбованість діями їхньої доньки. Я також поговорив зі своїм сином про те, як важливо постояти за себе. Після цього моя невістка вирішила піти з сім’ї, зваливши всю провину на мене. Але, як мати, я твердо переконана, що намагалася захистити свого сина.
