Мене звати Людмила. Є в мене син, Олександр, та донька, Ганно. Олександр живе в Італії, нещодавно одружився з італійською красунею, і у них вже є маленький синочок Філіп. Щоправда я його ще не бачила, бо бо юся літати літаком, а сім’я сина поки що не може приїхати до нас, тому насолоджуюся сином та онуком з відеозв’язку. Якщо чесно, то й більше мені не треба. Я жінка волелюбна, завжди знаходжу час, щоби відпочивати, займатися спортом, ходити на цікаві заходи, і я ніколи себе в душі не відчувала бабусею. Моїй донечці, Ані, вже 40 років, правда вона ще не зустріла свого kохання: та й колись було.
Завжди думала і досі думає лише про свою кар’єру та роботу. Відно сини у мене з нею завжди були прекрасними, ми разом живемо і не заважаємо одне одному. Я ніколи не приховувала, що до онука я не маю таких емоцій, як описують у книгах. Так, він милий, я його дуже люблю, але мені і так вистачає. Мій син, коли він жив у нас, мав романтичні стосунkи з однією дівчиною із сусіднього села. Я була спочатку проти цих відносин, але все одно не вплутувалась, оскільки сама розуміла, що довго це не триватиме. Але через пару тижнів ця дівчина заявила, що вона ваrітна.
На той момент мій син не хотів собі ні дитини, що раптово народилася, ні сім’ї, та й я поки не надумувала стати бабусею. Сама я знала, що мій син точно ще не готовий створити сім’ю, на той момент він був ще дуже молодий. Дали ми цій дівчині кошти, щоб прибрати дитину, але вона сама відмовилася. Ми ж їх заздалегідь попередили, що не братимемо відповідальності за цю дитину. Так вона й наро дила його, сама виховувала й досі. Нещодавно почула засудження в мій бік через те, що нібито в сусідньому селі я маю онука, а я їм навіть не цікавлюся. А навіщо мені їм взагалі цікавитись? Ми ж самі їх попередили, що нічого спільного не хочемо мати ні з їхньою родиною, ні з їхньою дитиною.
