Повертаюся вчора додому автобусом. Автобус забитий просто, як і зазвичай, у цей час буває, коли всі додому після роботи поспішають. І тут до салону входить ваrітна дівчина на останніх місяцях. Крім того, у неї ще рука зла мана, в гіпсі. Сидять чоловіки і навіть не дивляться в її бік. Усі відводять погляд чи дивляться у свої телефони. Ось мене не обурило, що я стою, коли чоловік десять здорових кабанів сидить, але за дівчину було прикро.
Найближче до мене сидів рудий хлопець років двадцяти, сидить і захоплено роздивляється свої туфлі, ніби десь там совість втратив. -Молодий чоловік, не поступитеся дівчині місцем? Він вдав, що не почув мене, став поспішно діставати з сумки навушники. Це мене розлютило ще більше, і я легенько торкнулася його плеча. -Я до вас звертаюсь! -А чому саме до мене? Ту багато інших людей! – відповів хлопець.
Я була вкрай обурена, тут мої нерви не витримали. -Та яка різниця?! Ти совість куди собі запхав, га? Бачиш, що дівчина стоїть ваrітна, а сам сліпим, глухим і тупим прикидаєшся! Підніми зад і поступися місцем! А раптом завтра твоїй сестрі чи дружині в такому ж стані доведеться стояти? Він повільно підвівся, а дівчина подивилася на мене з вдячністю. Я зрозуміти не можу, що зараз із чоловіками сталося?
