Коли жінка несподівано померла, її дочка вирішила, що квартира батьків належить тільки їй, і перевезла батька до будинку для людей похилого віку. Спочатку вона відвідувала його у свята, але потім, ніби забувши його зовсім, перестала приходити. Дзвінок лікаря з будинку для літніх людей повернув її свідомість до батька. Лікар повідомив їй, що батько перебуває в поганому стані і невідомо, чи він одужає, порадивши їй відвідати його, щоб попрощатися.
Не вірячи словами лікаря, оскільки батько останнім часом був бадьорим, дочка поспішила до нього, кинувши свої повсякденні справи. Увійшовши до його кімнати , вона обняла і поцілувала його, і спитала про його здоров’я. Він слабо відповів, що поки що справляється. Коли вона запропонувала принести йому щось необхідне, він згадав, що не може їсти після 8 вечора через відсутність холодильника, а вечорами відчуває нудьгу і мріє подивитися фільм чи футбольний матч.
Дочка була приголомшена його проханням і спитала, чому він не просив про це раніше. Батько відповів, що ніколи не думав, що опиниться в будинку для людей похилого віку, а тим більше, що піде з життя на самоті, кинутий власною дочкою. Він висловив урочисту надію, що вона ніколи не зазнає того душевного болю та смутку, який він відчув, коли вперше потрапив до цього закладу.
