Одного разу, звичайної неділі, моя свекруха, Людмила Федорівна, приїхала до нас побачитися з онуками, але виглядала вона нездоровою і не схожою на свою звичайну життєрадісність. Під час чаювання вона раптом побігла до туалету, а коли повернулася, то повідомила – що вагітна, у свої 56 років! Але вона не знала, хто батько дитини. Як би там не було, вона вирішила народити і пізніше зробити тест на батьківство. Наша сім’я адаптувалася до її вагітності, знайшла хорошого лікаря для допологового спостереження та надала усіляку підтримку. Тим часом Людмила Федорівна намагалася зберегти свою вагітність таємно від трьох потенційних батьків.
Якось двоє з можливих кандидатів, Ігор та Антон, окремо відвідали наш будинок, кожен із них запропонував фінансову підтримку, але не збирався брати участь у вихованні дитини. Третій потенційний батько, Павло Віталійович, прийшов до нас із букетом та тортом. На наш подив, він був радий вагітності і вважав, що вони будуть прекрасними батьками для дитини. Через місяць вони з Людмилою одружилися, і невдовзі вона народила прекрасну дівчинку Василину, дуже схожу на Павла. Тест на батьківство підтвердив, що вона справді його дочка. Зараз Василині п’ять років, вона росте та розвивається, відвідує дитячий садок та займається спортом. Нещодавно вона посіла перше місце на змаганнях з художньої гімнастики, і тренери пророкують їй велике майбутнє.
