Валентина, 27-річна мама, яка живе в області, не поспішала до міста через побоювання, що її дитина дихатиме загазованим повітрям. Проте її чоловік насилу діставався роботи, не залишаючи їм вибору. Вони не могли дозволити собі іпотеку в столиці, а її чоловік був змушений працювати у дві зміни, залишаючи її одну піклуватися про їхню шестимісячну дитину. Вона шукала роботу з частковою зайнятістю, щоб підтримати сім’ю, бо робота чоловіка була стресовою і вимотувала його, доки він не повертався додому.
Валентина ніколи не тиснула на свого чоловіка та розуміла, через який важкий період вони проходять. Однак, оскільки він мав напружений графік, він не допомагав по господарству і не дбав про дитину. Валентина не скаржилася і намагалася справлятися сама, незважаючи на втому та проблеми зі спиною. Труднощі з перевезенням сина у громадському транспорті на прийом до лікаря лише посилювали її проблеми. Якось Валентина поскаржилася матері на відсутність підтримки з боку чоловіка, сподіваючись на співчуття чи допомогу.
\Проте мати звинуватила її у тому, що це вона винна, що не навчила чоловіка батьківським обов’язкам. Потім вона порадила зятю заробляти більше, щоб вони могли дозволити собі таксі, а на прийом до лікаря ходити разом. У свекра Валентини була машина, але вони рідко допомагали один одному. Валентина змирилася із завантаженістю чоловіка та відсутністю допомоги від його батьків, але її мати вважала, що зятю надто комфортно і він має взяти на себе частину батьківських обов’язків. Валентина намагалася пояснити, що вона впорається і що це лише тимчасовий період. Але мати не погоджувалася, вважаючи, що піклуватися про дитину має і чоловік незалежно від кількості його роботи. Зараз Валентина на межі і засмучена ситуацією, що склалася.
