Я поверталася додому з роботи, коли вирішила зайти до супермаркету. Біля порога в магазин я побачила жебрака і здивувалася, що він так охайно одягнений. Ніхто не подавав йому, можливо, через його зовнішній вигляд. Оскільки я щойно отримала премію, то вирішила поділитися з ним. Він несміливо подякував мені і поспішив до магазину.
Але думка про те, що мої гроші можуть бути витрачені на алкоголь, не давала мені спокою. Я хотіла переконатися, що він купить щось варте, і пішла за ним у магазин. До мого полегшення, він узяв кефір та хліб, а потім пішов до аптеки. У цей момент моя підозра посилилася, тому що я знала, що в аптеках продаються спиртові настоянки. Я пішла за ним далі і побачила, що він живе в залізному гаражі. Мені було нестерпно бачити, що він живе за таких суворих умов, тому зайшла поговорити з ним. Виявилося, що його звуть Роман – колись шановна людина, яка все життя багато працювала та володіла просторою квартирою.
Його діти поїхали за кордон, а він потрапив на вудку шахраїв, які забрали його квартиру та паспорт. З того часу він жив у гаражі і дуже потребував допомоги за станом здоров’я. Мені стало його шкода, і я зателефонувала до знайомого юриста, щоб він допоміг йому. Я також написала повідомлення у соціальних мережах, після чого багато людей запропонували свою допомогу. Один із моїх друзів запропонував йому пожити на його дачі. Нам вдалося поновити його документи, і він почав отримувати пенсію. Пізніше мій друг-юрист повідомив, що його квартиру можна незабаром повернути. Принаймні він пообіцяв зробити для цього все необхідне.
