Зараз я живу зі своєю дружиною та двома маленькими дітьми у своєму власному готелі. Ми вирішили розпочати свій власний біз нес замість того, щоб працювати на когось іншого, тому що хотіли бути ближчими до наших дітей і не залишати їх з бабусею та дідусем. У нашому готелі є невелике кафе для туристів, тому ми покладаємось на прибутки від гостей, щоб заробити на життя.
Якось мій троюрідний брат, якого я не бачив з того часу, як нам обом було по шість років, подзвонив мені і сказав, що приїде в гості. Він прибув із дружиною, дітьми та родичами: вони навіть привезли з собою лижі. Після знайомства та вечері мій троюрідний брат спитав, чи можуть вони пожити у нас тиждень. Однак усі наші номери були вже зайняті, тому я запропонував їм зупинитися у сусідньому готелі із гарною знижкою.
Але мій другий троюрідний брат був незадоволений цим і зажадав, щоб ми виселили наших гостей з їхніх кімнат і замість них поселили його сім’ю. Я відмовився, і вони швидkо поїхали, а один із братів почав ображати мене і звинувачувати, що я забув про свою сім’ю. Хоча вони і були родичами, я не прийняв їхню зарозумілість і самоврядність і не хотів втра чати через них свій прибуток. Управління готелем – це серйозний та важкий біз нес, і я не можу надавати безkоштовне житло кожному дальньому родичу!
