У мене від самого початку був план перевірити щирість жінок, коли справа дійде до серйозних стосунків. Я почав би з того, що сказав би їм, що я бідний, і, якби вони залишилися зі мною, незважаючи на мою бідність, я б у результаті сказав їм правду… Я вважав Ірину ідеальним кандидатом для створення сім’ї, тому що вона була освіченою, скромною, красивою, цікавою та розумною. Ми зустрічалися півроку, і за цей час мені було складно підтримувати імідж бідняка. Коли я зробив пропозицію Ірині, вона запитала, де ми житимемо. Я сказав, що ми можемо жити або в гуртожитку, або з батьками, або можемо винайняти квартиру.
Ірина взяла обручку і сказала, що подумає. Тоді настала друга частина мого плану. Я подзвонив своєму другові Станіславу, який був у курсі мого задуму, і він почав дуже гарно доглядати Ірину. Після цього я помітив зміну поведінки Ірини. Вона ніби довго міркувала про все, і ми стали рідше бачитися. У результаті Ірина зателефонувала мені і запитала, коли я отримаю підвищення. Вона шукала привід для сварки, і тоді я зрозумів, що мій образ руйнується на очах. Ірина закотила істерику і сказала, що заслуговує на краще життя, ніж життя з батьками чи в гуртожитку. Вона повернула мені обручку і пішла.
В глибині душі я знав, що це станеться, але все одно був розчарований. Я не став зупиняти Ірину, а натомість покликав Станіслава на розмову. Він розповів мені про все, і я уважно слухав, як поводилася Ірина, коли мій друг чудово відігравав свою роль. Наступного ранку я повернувся до свого звичайного життя і відправив Ірині незвичайний подарунок – економічний журнал із моїм обличчям на обкладинці. Після цього Ірина довго намагалася зв’язатися зі мною, але я так і не відповів.
