Історія мого життя була досить-таки важка, і мені важко зізнаватись у тому, в якому становищі зараз я перебуваю.
Я вийшла заміж у віці 28 років за дуже легковажного чоловіка, про що й досі шкодую. Ми вже наближалися до весільної церемонії, коли він раптово передумав і сказав мені, що не хоче одружитися.
Через деякий час я вийшла заміж за повну протилежність свого колишнього: дуже правильного і серйозного чоловіка, він був на 5 років старший за мене, і ми були дуже щасливі разом.
Однак після народження нашої дочки мій чоловік ще більше часу приділяв своєму бізнесу і почав пропадати з дому. Зрештою він зізнався мені, що зустрів когось іншого і що хоче подати на розлучення. Хоча я була спустошена, але намагалася тримати себе в руках заради нашої дочки.
З моменту нашого розлучення минув рік; Роман, як і раніше, періодично відвідує нас і привозить подарунки для нашої дочки, я не можу не відчувати ту любов, яку досі відчуваю до нього.
Однак я знаю, що не можу чекати на нього вічно і що мені потрібно створити нову сім’ю. Я турбуюся про те, як пояснити ситуацію нашій доньці, адже вона росте – і згодом усе зрозуміє.
Я відчуваю, що Роман переклав відповідальність на мої плечі, але я знаю, що маю рухатися вперед і створювати для себе та для дочки нове життя.
