Якось Галина прокинулася дуже рано і потяглася до чоловіка, але його поряд не було. Напередодні вони сильно посв арилися, і згаряча вона наказала його піти з дому. Він спокійно вислухав, роздягнувся і ліг у ліжко. Коли Галина зрозуміла, що його там немає, вона запанікувала і перевірила шафу в пошуках її одягу, але він зник. Вона розплакалася, згадавши всі сварки, які вони мали, і скільки разів вони kидали один одного. Прийшовши до тями, вона подзвонила своїй подрузі Люді в сльозах і сказала їй, що її чоловік покинув її. Люда кинулася до неї, одягнена в халат, і була вражена, знаючи, що він пішов зі своїми речами, поки всі спали.
Люда подзвонила іншій подрузі, Олені, яка жила нагорі, і вони, зібравшись, усі разом обговорили те, що сталося. Галина сказала їм, що чоловік забрав тільки свої речі, і подруги стали вмовляти її рухатися далі. Починаючи з наступного дня, вони навіть намагалися звести її з одним із знайомих Люди, Вадимом, який був гарний, але кульгав на одну ногу. Галина не цікавилася ні Вадимом, ні якимось іншим чоловіком, наполягаючи на тому, що любить свого чоловіка та хоче його повернути. Зрештою, Галина зрозуміла, що подруги не підтримують її, і попросила їх залишити свою квартиру. Якраз у той момент, коли вони йшли, чоловік повернувся з квітами, тортом і мішком картоплі. Він пояснив, що залишив записку на кухні перед тим, як поїхати до села.
А одяг усе ще лежав у валізі після їхньої попередньої сварки, і він був надто лінивий, щоб розпакувати його. Галина вибачилася перед чоловіком та пообіцяла більше ніколи з ним не сваритись. Жінка зрозуміла, що чоловік був єдиною людиною, на яку вона могла покластися, і що її подруги насправді такими не були.
