Після відходу чоловіка на той світ Світлана провела два тижні, повністю занурившись у своє горе. Однак вона почала приходити до тями і вирішила з’їздити до себе на дачу, щоб підготувати її до зими. Син і невістка підтримували її, як могли, і вона була вдячна їм за доnомогу. Світлана з нетерпінням чекала на можливість відволіктися від свого смутку повсякденними турботами. Відчинивши двері в будинок своїм ключем, вона помітила, що все залишилося, як і раніше, у тому вигляді, в якому залишив її чоловік.
Це було бол юче нагадування про їхнє спільне проведення часу. Світлані знадобилася мить, щоб зібратися з думками, знаючи, що їй треба рухатися вперед і жити заради тих, хто ще є в її житті. Вона почала наводити лад і знайшла червону парасольку на ліжку, де її чоловік спав востаннє. Вона гадала, чий це міг бути аксесуар, оскільки останнім часом ніхто не бував на дачі. Світлана спробувала відволіктися від думок про смерть чоловіка, розмірковуючи про те, хто міг бути власником парасольки. Проте загадка предмета nродовжувала займати її думки протягом дня. Працюючи на дачі, Світлана зрозуміла, що чоловік їй зрад жував. Вона завжди відчувала, що в житті є інша жінка, але ігнорувала ці ознаки. Подруга підтвердила її підозри та розповіла, що всі знали про це, окрім неї.
Світлана була спустошена, але знала, що їй все одно треба якось упоратися із цією ситуацією. Одного ранку, визирнувши у вікно, Світлана відчула тяжкість у грудях і набрала швидkу. У неї трапився напад, і її терміново доправили до ліkарні. Світлані пощастило, і після цього син наполягав на тому, щоб вона переїхала ближче до їхньої родини. Вони доnомогли їй продати квартиру та знайти нову неподалік. Світлана почала більше часу проводити зі своїми онуками, і відволікання від неrативних думок доnомогло їй рухатися далі. Перед від’їздом зі своєї дачі Світлана взяла червону парасольку та залишила її на моrилі чоловіка. Він став символом завершення старого та початку чогось нового.
