Моя сестра Ольга вже десять років жила в Італії, старанно працюючи, щоб звести кінці з кінцями. У її дорослих дітей були свої сім’ї і вони рідко згадували про свою матір. Коли Ольга приїхала до них у гості на батьківщину, вони зустріли її з розкритими обіймами, але не чекали, що вона затримається надовго.
Їх цікавили лише гроші, які вона привезла із собою, тому кожне їхнє спілкування і навіть короткий діалог залишали у Ольги почуття спустошеності та недооціненості. Останні десять років Ольга накопичувала гроші для себе, розуміючи, що діти не цінують ні її саму, ні її важку працю. Коли вона була в Італії, то відчувала, що оточуючі її люди цінують і люблять її, включаючи Лоренцо – старого, який останні три роки просив її вийти за нього заміж .
Ольга не наважувалась прийняти його пропозицію, бо хотіла дожити до старості зі своєю родиною на батьківщині. Але після свого останнього візиту вона зрозуміла, що на неї там ніхто не чекає. Ольга вирішила розпочати своє нове життя в Італії, побудувати своє власне щастя та робити те, що вважає за потрібне для себе. Вона знала, що буде важко розповісти про це своїм дітям, але була сповнена рішучості жити своїм життям на власних умовах.
