Ми з сестрою Любою давно не в ладах. Вона думає, що я nогано з нею поводилася, і, незважаючи на мої спроби примиритися з нею, нічого не виходить. Я пішла з дому ні з чим, а Люба вийшла заміж і привела додому зятя. Вона заявила, що, оскільки вона перша створила сім’ю, вона має залишитися з нашими батьками.
Пізніше я вийшла заміж і винайняла невелику квартиру в райцентрі. Нам було матеріально тяжко, і чоловік першим вийшов на роботу. Зрештою ми вирішили переїхати до Чехії, де працював брат мого чоловіка. Коли моя сестра та її діти приїхали до нас у гості, вони залишилися на півроку. Хоча й отримували соціальну доnомогу, вони ніколи не брали участі у витратах на домашнє господарство. Я запропонувала Любі шукати роботу та житло, але вона з образою пішла, навіть не подякувавши мені.
Нині ні мама, ні сестра зі мною не спілкуються, і це мене засмучує. Мама постійно нагадувала мені, що я маю доnомагати сестрі, але я відчуваю, що вже достатньо для неї зробила. Мені неприємно чути звинувачення моєї сестри в тому, що моє життя за кордоном було легким і що я отримала все на тарілочці. Насправді для мене це була непроста подорож, і мені довелося багато працювати, щоб подолати мовний бар’єр і пристосуватися до нового способу життя, не кажучи вже про стабільний дохід, якого ми з чоловіком досягли через місяці.
