Коли я познайомилася з хлопцем моєї дочки, Макаром, на мене не справив враження його пошарпаний вигляд і рвані черевики. Я була трохи спантеличена, коли він дістав із сумки «домашні» подарунки, у тому числі мед, горіхи та березовий сік. Ми з моєю дочкою Мариною віддалилися один від одного після смер ті мого чоловіка, і я була не в захваті від того, що вона привела до нашого будинку невідомого хлопчика.
Я намагалася переконати Марину, що Макар їй не підходить, але вона і слухати не хотіла. Зрештою, вони одружилися, але я відмовився бути присутнім на весіллі. Однак згодом Макар підкорив мене своєю гостинністю та добротою. Він полагодив кролячі клітки і навіть купив для нас нових кроликів. Він приносив до нашого столу домашній мед і сухофрукти – і був корисний абсолютно в будь-якій справі. Але з часом Марина повернулася до своїх kолишніх звичок, проводячи ночі далеко від дому, і зрештою пішла від Макара до іншого чоловіка.
Коли Макар прийшов до мене за порадою, я запропонувала йому повернутися до будинку його тітки, що він і зробив, розбитий горем. Десять років по тому я перебувала в будинку для людей похилого віку через серйозну хво робу, і Марина відмовилася піклуватися про мене. Саме тоді Макар несподівано відвідав мене та розповів, що заснував успішний біз нес та завів сім’ю. Він навіть запросив мене переїхати до його будинку, на що я погодилася. З того часу ми живемо щасливо, і Марина більше не є частиною нашої родини.
