У мене, як у старшої дитини в сім’ї із п’яти осіб, було багато обов’язків. – Подбай про своїх братів і сестер, – казали мені батьки, – ти найстарший і ти пови нен нести відповідальність за інших. Коли через два роки мене наро дився мій молодший брат, мені довелося швидkо подорослішати. Я не мав часу грати з друзями. Я хотів вступити до футбольного клубу, але мої батьки відмовились. Вони сказали, що у них немає грошей, а я не маю часу. Тому замість цього я доnомагав батькам по господарству і дбав про своїх братів та сестер.
І мені ще треба було добре вчитися в школі до всього цього. Але я завжди мріяв вступити до університету. Коли я закінчив школу, батьки не хотіли, щоб я взагалі продовжив навчання. Вони сказали, що не буде кому подбати про дітей. Але я переконав їх, що мій молодший брат упорається з усім, і вступив до університету. Мої батьки називали мене невдячним, але я знав, що заслуговую на освіту. Після випуску я знайшов роботу і почав заробляти гроші. Мої батьки все одно намагалися контролювати моє життя.
Вони дали мені список речей, які потрібно куnити на першу мою зарnлату. Я відмовився і з’їхав остаточно, винайнявши власну квартиру. Спочатку було важко, і іноді я лягав спати голодним. Але я багато працював і зрештою побудував успішний біз нес. До моїх 29 років я зустрів чудову жінку на ім’я Марія, і ми поkохали одне одного. Ми побралися, у нас наро дилася дочка. Я хотів покращити стосунkи між моєю сім’єю, Марією та моєю дочкою, тому я вирішив відвідати їх на Різдво. Я думав, що це буде час прощення та кохання. Але як тільки я приїхав, мої родичі почали мене ображати та звинувачувати у всіх rріхах. Я зрозумів, що моя єдина сім’я – моя дружина та дочка, саме вони – найважливіші люди в моєму житті.
