Одного разу, в один із тисяч автобусів нашої країни, сіла жінка похилого віку – на міжміський рейс Тернопіль-Львів. Розташувавшись, вона звернулася до водія, попросивши його покликати її, коли вони прибудуть до Золочова. Водій пообіцяв так і зробити – і nодорож почалася. Коли вони проїжджали через Червоний, літня жінка раптом запитала, чи проїхали вони вже в Золочів.
Пасажири та водій раптово усвідомили, що ніхто не згадав про те, що бабусі потрібна була зупинка у Золочеві. В автобусі було тихо, поки водій не розвернувся і не подався назад до Золочова. На щастя, вони не від’їхали надто далеко, перш ніж усвідомили свою помилку. Пасажири самі відчували себе винними за плутанину і не висловлювали ніякого невдоволення ситуацією. Після прибуття в Золочів водій відкрив двері і оголосив бабусі, що вони прибули.
Літня жінка подякувала йому за те, що він не забув про її прохання, і сказала пасажирам, що їй потрібно прийняти ліkи за дві години, але в неї не було годинника. Справа в тому, що син сказав їй, мовляв, автобус приблизно в цей час буде в Золочеві, і вона вкотре подякувала водію за те, що він згадав про неї. Пасажири дружно засміялися, а бабуся не зрозуміла, що тут такого кумедного. Вони продовжили свою подорож до Львова, а сміх ще довго не вщухав у всьому салоні.
