Мій чоловік у Німеччині на заробітках уже багато років. Коли ситуація ускладнилася в Україні, я зібралася їхати до чоловіка до Німеччини. А Дмитро мені каже: – Не здумай їхати одна! Бери з собою мою маму і бабусю, не залишай їх самих, я тут на вас усіх чекатиму. Коли ми приїхали до Німеччини, чоловік уже знайшов нам двокімнатну квартиру. Важко описати, яке життя для мене почалося під одним дахом із мамою чоловіка та його бабусею. Працював один Дмитро, я сиділа із сином, йому три роки.
Свекруха сказала, що не сидітиме з онуком, мовляв не впорається сама, їй ще треба доглядати маму стареньку. Бабуся чоловіка сама за собою може доглядати. Допомога їй потрібна, але це не догляд. Тому вийти на роботу я не могла, змушена сидіти зі свекрухою у чотирьох стінах. Бабусі цій постійно щось не подобається, постійно бурчить: то не туди щось поставила, то голосно говорю, то дитина бігає і грає, а їй потрібна тиша. Свекруха її підтримує, мовляв, поважайте матір. Готувати свекруха не вміє та не хоче, все на мені. Вони тільки телевізор дивляться і на кухні чай півдня п’ють і вказують мені, що і як я маю робити.
Свекруха тільки поради роздає, як за дитиною дивитися, хоч ніколи нашого сина і на руки не візьме, у мене таке враження, що вона й не любить його зовсім. Загалом почалися суцільні непорозуміння. Я про все розповідаю чоловікові, а він каже, щоб я була терплячою і мовчала, адже це його мама і бабуся, вони nоганого не хочуть нам, це в мене складний характер, що я не можу з ними порозумітися. Перед Дмитром свекруха лагідна і добра, а коли його немає, то вони вовком дивляться на мене. Я мовчу, не чіпаю їх, але вони завжди знайдуть чим дорікнути, якщо не мені, то нашій дитині. А вчора ввечері свекруха за столом каже Дмитру, що я дуже втомила її та матір, характер у мене важкий, чи бачите. – Шукай нам гуртожиток, чи ми поїдемо додому. Чоловік їх заспокоював весь вечір, а мені сказав, щоб я поважала його рідних, адже вони старші, і він не хоче бачити суперечки в сім’ї. Я вже не знаю, що робити. Хочу повернутись додому. Але там зараз дуже неспокійно. Що робити?
