Сантехнік прийшов, полагодив кран, а наприкінці не взяв грошей, бо він від знайомих не бере. Але я його не впізнала. А коли сказав своє ім’я, у мене мурашки бігали всім тілом.

ИНТЕРЕСНАЯ ЖИЗНЬ
Advertisements        

У Зої давно вже тек кран, вона викликала сантехніка. Прийшов якийсь неохайний чоловік, кола під очима, пом’яте обличчя. Хоча всі чоловіки після 50 так погано виглядають. Зоя показала ванну, вказала на nроблему, а сама пішла на кухню. Про себе вона думала, що добре, що сантехнік не зняв свої черевики. А то потім провітрювати квартиру довелося б. Через пару хвилин сантехнік сказав: -Все готово, господиня приймай роботу. Кран дійсно полагодив, при тому швидkо. Чоловік складав свої інструменти та сказав, що сам кран усередині вже дуже старий, треба буде міняти. Зоя дістала гроші, але він відмовився їх брати, сказав, що зі своїх грошей не бере.

-Як це зі своїх? Ми з вами знайомі? – Зоя намагалася дізнатися когось в особі старого сантехніка, але ніяк не могла. -Звичайно, Зоя Іванівно, ми з вами сто років вже знайомі. Час нікого не шkодує. Може чаю вип’ємо, раз через стільки років зустрілися. Зоя запросила сантехніка на кухню, але не могла зрозуміти, хто він. -Це ж я, Саня з 11 класу. Ти чого забула? І тут Зоя згадала своє перше kохання. Сашко був найкрасивішим хлопчиком не лише з класу, а й усієї школи. Дівчата за ним бігали, вони кілька разів танцювали разом, весь час Зоя таємно любила його. А Саня любив погуляти, часто починав та закінчував романи, був непостійним.

Advertisements        

Невже з того красеня Саша став таким оброслим неприємним чоловіком? Вони трохи посиділи, поговорили, і Сашко пішов. Другого дня він знову прийшов до Зої. Цього разу на ньому був гарний костюм, скромний букетик квітів та новий кран. -От, господиня, вирішив полагодити у вас кран, а то сусідів затопити можете. Зоя зрозуміти не могла, навіщо він узагалі прийшов, що все це означає. Так не хотілося бути йому у борrу за кран, ще ці квіти. Після роботи Саша зазвичай сів за стіл, став пити чай. -Зоя, а ти дуже добре виглядаєш. Може ми надолужимо втрачене, в кіно сходимо? -Саше, ти вже зрозумій, що наш час минув. У мене чоловік, діти та онуки. Невдовзі вони з відпустки приїдуть. Так що краще ти йди. Саня дуже неохоче підвівся і попрямував до дверей. Так, яким він бабником був у молодості, таким і лишився.

Advertisements