У неділю, виносячи сміття, Андрій чує, як жінки перед під’їздом пліткують про його родину. – Ви уявляєте, у них уже троє дітей, і зараз вона чекає ще й на четверту дитину. Розуму взагалі немає. І куди вони помістяться в цій однокімнатній квартирці? Дивні люди! А потім такі ж люди сkаржаться, що їм нема на що жити. Ось чому їх так багато в наш час! Вони ж взагалі не думають про майбутнє! Хоч Андрій і хотів захистити свою сім’ю, він не зробив цього, розуміючи, що їм буде важко щось пояснити, оскільки їх не хвил ює його життя, а натомість вони шукають, про що б ще попліткувати.
Повернувшись додому, Андрій забув про почуті плітки і поспішив за стіл – насолоджуватися смачним сніданком у родинному колі. Незважаючи на те, що у їхньої родини не так багато грошей, вони щасливі і добре впораються з усім. Андрій часто їздив у відрядження, але, повернувшись додому, почував себе найщасливішою людиною на світі. Дружина Андрія, Віка завжди була доброю матір’ю, що любила своїх дітей і робила все заради їхнього благополуччя, і прекрасною дружиною, яка завжди стоїть за спиною чоловіка.
Якось сестра Андрія вирішила висловитись перед гостями на дні народ ження його батька. Вона висловила здивування тим, як сім’я її брата може жити у такій маленькій квартирі. До обговорення приєдналася родина. Відчуваючи збентеження та розчарування у родичах чоловіка, Віка попросила чоловіка відвезти її додому. Андрію було дуже сумно через те, що люди можуть так легко судити їх, і запитав, чи варто йому поставити їх на місце. Зрештою, Андрій розумів, що це того не варто і що вони мають зосередитися на власному щастя, а не доводити його іншим. Незважаючи на засудження оточуючих, Андрій та його велика родина були задоволені своїм життям і з нетерпінням чекали на поповнення з надією на світле майбутнє.
