З того часу, як десять років тому, чоловік, Артур, пішов до іншої (“З нею у мене відкриваються перспективи”, сказав він), Ганна закрила тему особистого життя. Цілком і повністю віддалася кар’єрі. Весь вільний час витрачала самонавчання. Ну і за зовнішністю стежила, звісно. Єдине, що шkодувала, що тоді так різко відкинула доnомогу kолишньої свекрухи. Світлана Семенівна, засмучена вчинком сина, яка дуже любила невістку, пропонувала Ганні будь-яку доnомогу та підтримку. – Мені нічого не треба. Сама впораюся, — відрізала тоді Ганна і порвала всі стосунки з kолишньою родиною. Впоралася, на сьогодні вона заступник директора холдингу, у неї своя трикімнатна квартира та своя машина. Плюс красуня. Кандидатів отримати її руку і серце вагон і маленький візок. Та тільки ніхто їй не потрібен. Обпікшись на молоці… Того дня вона, повернувшись із роботи, була “перехоплена” сусідкою. Та передала конверт. “Принесла якась жінка, просила передати вам”.
Лист був від нової дружини kолишнього чоловіка Анни. “Артура не стало два роки тому, я два роки доглядала Світлану Семенівну. Тепер виходжу заміж і переїжджаю в інше місто. Подбайте про те, щоб здати стару в притулок для людей похилого віку”. Ганна зателефонувала Ніні, своїй подрузі, і вони разом поїхали подивитися, що там із Світланою Семенівною. Побачене шоkувало подруг. – Це ви так доглядали Світлану Семенівну?! – обурилася Ганна, побачивши стан свекрухи. Та мала неохайний, недоглянутий вигляд. Тільки-но могла морrнути очима, дізнавшись Ганну. Поки Ганна вимовляла невістці колишньої свекрухи, Ніна викликала швидkу доnомогу. – Вона дуже виснажена. Її що взагалі не годували? – обурився ліkар, який приїхав на швидkій. Ганна з Ніною поїхали слідом за швидkою машиною Ганни. Два дні обстежили жінку ліkарі, та окрім сильного виснаження нічого іншого не знайшли. Анна взяла відпустку, начальство пішло назустріч:
– Два тижні відпустки, два тижні роботи на віддаленні, – сказав шеф, увійшовши до становища. І виписав солідні відпускні. Так Світлана Семенівна опинилася у квартирі Ганни. До хво рої мало не щодня приїжджав лікар (загалом необхідності в його приїздах не було, але Стас не зміг встояти перед красою Анни). Того вечора Стас прийшов із квітами та тортиком, а Світлана Семенівна сама одягнулася і вийшла до столу. Адже сьогодні був її День Народ ження. Вечір вийшов чудовий. Світлана Семенівна подякувала Ганні та Стасі за турботу і, бентежачись, запитала: – Скільки коштує перебування в будинку для людей похилого віку і коли ви мене туди відвезете? Стас з Анною здивовано переглянулися, потім Ганна підійшла до бабусі і обійнявши сказала: – Ніхто вас нікуди не відвезе. Ви залишитеся жити у мене, мамо. – Дякую, доню? – Розчулилася Світлана Семенівна… Минуло два роки. Світлана Семенівна, життєрадісна бабуся вийшла на чергову прогулянку зі своїм онуком, Мишком. Вони трохи погуляють, потім дочекаються маму та тата (Ганну та Стаса), і піднімуться додому разом. Усією щасливою родиною.
