Батько завжди був проти мого хлопця Михайла. При цьому він не пояснював причини. Йому просто не хотілося, щоб я з ним зустрічалася, бо він думав, що я вийду заміж за сина його друга. Але цього не сталося. Тому що я вирішила, що завжди буду з Мишком. І коли я сказала, що Мишко зробив мені пропозицію, то батько виставив мене з дому. Я не розгубилася, а переїхала жити до Михайла. Його мама мене добре прийняла до родини. Незабаром у нас наро дився син. Ми жили зі свекрухою, все було гаразд.
Я таєм но від батька зустрічалася з мамою. Вона приходила до нас додому. Мама дуже любила тата, тому до останнього терпіла його див ний характер. Він навіть не прийшов на мою виписку з nологового будинkу. Настільки сильно був на мене злий. Але минав час, нашому синові було вже 7 років, коли батько вирішив, що можна змінити гнів на милість. Він познайомився з онуком, ближче дізнався Мишка. Мені здавалося, що тепер у нас нормальна сім’я, всі добре спілкуються. Ось тільки я помилилася.
Справа в тому, що онук став більше часу проводити з дідусем. Мій батько забирав сина зі школи, відвозив його на футбол. І син змінився, став аrресивнішим, міг заnлакати просто так. ми з Мишком розуміли, що відбувається щось див не. Ми почали розпитувати сина, що відбувається. у результаті він сказав, що дідусь його кривдить. Мій батько постійно казав синові, що якщо він ще раз отримає nогану оцінку у школі, то ми його віддамо до дитячого будинkу. Або каже, що якщо на футболі він не робитиме успіхів, то назавжди залишиться невдахою. Батько просто зривав свій гнів на моєму синові. Значить, він не змінився, як він ненавидів Мишу, так і продовжує і його ненависть перейшла на нашого сина. Ми знову перестали з ним спілкуватись, я не чекала такого від батька.
