Шкільні подруги Марина, Ольга, Тетяна та Тамара регулярно, раз на два-три роки, збиралися у Тамари. Поділитися своїми радощами, nроблемами, побалакати… Коротше, на дівич-вечір. Чому у Тамари, а не десь у кафе? А вона єдина з них, хто у свої тридцять п’ять була самотня… – Ну, подруги, починайте розповідати, як живете можете, – сказала господиня, коли вони всі посідали за стіл. У пампушки Марини чоловік загуляв. – Я дорвалася до його телефону, дивлюся, а там суцільно фотографії якоїсь стрункої красуні.
Покопалася у листуванні. Мій пише: “Я на море зі своєю поїду. Повернуся – роз лучуся”. Та йому у відповідь: “Скинеш мені її фото в купальнику. Ха-ха”. Мій у відповідь: “Вона в кадр не влізе”. Нічого не сказала. Сиджу, чекаю, коли він на роз лучення подасть. Терплю за ради дітей… Бездітна Ольга має свої проблеми. – Заради дітей багато можна потерпіти. У нас ось із чоловіком нічого не виходить у плані зачати дитину. Чоловік вже про роз лучення замислюється. Скільки лікарів обійшли, на скільки процедур витра тили гроші, а все без толку. Чоловік почав гуляти. – Так йди від нього, поки дітей нема! – Тут ще шанс навернувся. Якщо вийде, то може й у нас все налагодиться.
Чоловік каже, що це остання спроба… У бізнес-леді Тетяни свої nроблеми. – Я заробляю вп’ятеро більше, ніж чоловік. Він не хоче себе турбувати. З одного боку, це погано. Постійно сваримося. З іншого боку, адже я без нього б не впоралася. З ранку до пізнього вечора у справах. А він і за донькою доглядає, і по дому все робить, і готує дуже смачно. Тож якби я була чоловіком, а він жінкою, все було б нормально. От тільки мені сильного чоловіка хочеться, а не рохлю… Настала черга висловитися Тамарі. – Слухаю я вас, дівчатка, і мені зовсім не хочеться заміж. Один висновок, чоловік – це nроблеми. А воно мені потрібне? У мене все є. Наро дити для себе я і без чоловіка зможу. А вішати собі на шию мужика, аби було. Ні, такого “щастя” мені не треба…
