Віка прийшла додому з університету. Мама приготувала вечерю і вмостилася за ноутбук. Віка зауважила, що мама останнім часом дуже часто сидить в ньому. Стало цікаво, що саме вона там робить. Мама відповідала просто, що вона читає новини, листується зі знайомими і шукає нові рецепти. Віка на якийсь час заспокоїлася. Минув час, мама попросила скачати соціальні мережі їй у телефон. Тепер вона вже почала переписуватися по телефону. А Віка все ніяк не могла зрозуміти, про що можна так багато розмовляти зі старими знайомими.
Але з розпитуваннями не лізла. Настала зима. На вулиці випав такий гарний сніг, все було білим. І мама попросила Віку зробити їй на фоні зими гарну фотографію. Для цього мама спеціально нафарбувалася, одягла свою шубу, стала позувати. Мама була красунею, але Віка все одно ніяк не могла зрозуміти, для кого вона так намагається. Це було дуже див ним. Якоїсь миті Віка не стрималася і запитала у мами прямо: -Ти коли листуєшся, то вся світишся від щастя. По-любому це не просто старі знайомі. Краще скажи мені одразу, з ким ти розмовляєш? -Дочко, це Рональд. Він живе на півдні Англії, ми листуємося вже довгий час. -А ти повірила цьому?
Ти знаєш, скільки шахраїв у мережі є? І що він просить у тебе гроші, щоби приїхати? Чи номер банківської корточки? Вони так гроші одразу виманюють. -Ні, Віка. Рональд не такий. Він справжній чоловік, мене кликав до себе, сказав, що все сnлатить. Але я відмовилася їхати, тоді він сказав, що сам приїде, щоб ми насправді познайомилися. Віка не довіряла цьому міфічному Рональду. Вона до останнього була впевнена, що він бреше. Але Рональд приїхав, Віка сказала мамі, що її на побачення не пустить. Вони пішли вдвох. І насправді Рональд виявився дуже пристойною людиною, за все nлатив сам, дарував мамі дороrі подарунки. З Вікою вони відразу порозумілися. Рональд куnив Віці та мамі квитки до Англії. Тож наступного разу вони приїдуть до нього у гості.
