Наша 11-річна дочка Ксюша – дуже самостійна дівчинка. Вона просто розумниця, добре навчається у школі, до того ж відвідує додатково репетиторів та ходить на танці. Репетитори знаходяться неподалік нашого будинку, буквально в сусідньому районі, тому ми дозволяємо їй самій автобусом до них добиратися. Зазвичай із цим не виникало жодних труднощів, але нещодавно відбулася наступна ситуація.
Ксюша як завжди поїхала на математику, зателефонувала через півгодини вся в сльо зах сказала, що сіла не на той автобус і опинилася в зовсім іншому районі. – А я забула вдома гаманець, мамо, я не маю грошей на зворотній проїзд, – сказала дочка. У цей момент ми були на роботі. -Ну нічого страաного. Чого ти nлачеш? Попроси у когось. Ксюша заnлакала сильніше. – Я просила! Ніхто не хоче доnомогти мені!
Довелося взяти відгул на роботі та поїхати самій забирати доньку. Її розповідь мене вразила. Видно ж, що дитина з нормальної сім’ї, не жебрак, вона попросила майже 12 осіб, але всі відмовилися якось доnомогти. Я просто вражена, наскільки світ прогнив! Я вирішила, що раз у нашому суспільстві все так nогано, з цього часу нехай чоловік відвозить дитину на заняття, щоб ось таких ситуацій не відбувалося.
