Я завжди вважала, що з чоловіком мені дуже пощастило. Він дуже кмітливий, відповідальний, заповзятливий, сам свого часу заснував біз нес. Ми одружилися, коли в нас ще нічого не було, але Олександр, розумно розпорядившись коштами, які дісталися йому у сnадок від бабусі, зміг заснувати свою власну справу. Тепер у нас є невеликий готель у курортному містечку.
Ставлення з чоловіком у нас завжди чудові були. От би й із родичами була така ідилія. Буквально місяць тому до нас без попередження приїхала моя рідна сестра із сім’єю. Має трьох своїх дітей. Вона не попередила, що приїде, при цьому була впевнена, що ми маємо знайти для неї місце. При цьому я їй 100 разів казала, що у нашому готелі бронюють номери на місяць уперед.
Ось вона приїхала і почала обурюватися, що мені нікуди її розмістити. – Невже для рідної сестри не знайдеться куточка чи що? – Почала вона обурюватись, коли я пояснила їй ситуацію. Щоб не нариватись на kонфлікт, я запропонувала їй пожити їм у нас удома. Це мало все виправити, але стало ще гірше! Сім’я сестри вела собі просто погано. Вони буквально заважали всім у будинку, забруднювали все просто неймовірно. Мій чоловік на третій день не витримав і попросив їх з’їхати. З того часу сестра зі мною не розмовляє зовсім.