Сергій до пізнього часу засидівся на роботі. Він спеціально взяв підробіток, бо незабаром донька виходить заміж, треба гроші накопичити. Та й загалом гроші ніколи зайвими не були. Сергій розглядав проект. З одного боку, дуже вигідна справа. Великий замовник хоче, щоби йому зробили бухту для катера. Але, з іншого боку, замовник дуже тиснув на терміни, треба було погоджуватися на будівництво буквально завтра, а Сергій не встиг розглянути всі нюанси. Раптом до нього в офіс зайшов його Василь.
Він був старший за Сергія на 20 років, пішов уже давно на пенсію. Василь навчав Сергія всьому, що знав сам, він його старший наставник та добрий товариш. Вони сіли попити кави та поговорити про життя. Але переважно говорив Сергій, розповідав про доньку, її весілля. А потім згадав про проект. Став питати у Василя, як йому краще вчинити: -Я тобі так скажу, відмовляйся від цієї справи. Замовник на тебе з термінами спеціально тисне, щоб ти втратив з уваги важливу деталь-ґрунт. Для будівництва земля nогана.
Якщо почнеш швидkо будувати бухту, через півроку вона провалиться, тоді наша компанія має заnлатити за всю шkоду. На це замовник і сподівається. Сергій потис руку старшому товаришеві. Василь завжди все знав, розумів, як зробити краще. Сергій пообіцяв йому, що обов’язково зайде до нього на тижні. Василь якось сумно посміхнувся та пішов. Минуло кілька днів, Сергію зателефонували та повідомили, що Василя не стало. На поминки звуть. Сергій не міг у це повірити. Адже Василь був у нього днями, весь такий бадьорий, при здо ровому глузді, пораду дуже слушну дав. Коли Сергій розповів про візит Василя до його дружини, то так погладила його по голові, сказала, що бути такого не може. Адже Василя нема вже три дні. Сергій нічого не розумів, адже йому не могло це все здатися.
