Віра чекала на свого принца. Ще в дитячих мріях вона уявляла свого майбутнього чоловіка високим, темноволосим, із блакитними очима. Саме з блакитними, знаючи, що в більшості випадків темноволосі народ жуються з карими очима. Але вона бачила такого, в дитинстві, запам’ятала та чекала. – Тобі знову букет, – почула вона голос Ніни. Величезний букет із червоних троянд був у неї в руках. – Ну і сподобалася ти йому, – підморгнула Ніна. -Ти придивись до нього. – Ні, це не мій принц, і взагалі зовсім не на мій смак, – відчайдушно замахала руками Віра. З Віктором вона познайомилася на виставці їхньої продукції, яка проходила тиждень тому. Він був у колі своїх колег, і одразу помітив симпатичну, світловолосу дівчину. Вже тоді він підійшов та познайомився з нею. Віра поводилася ввічливо і стримано. Він їй, як чоловік, не сподобався. Не високого зросту, трохи вище за неї, темноволосий з карими очима. Обличчя було якесь невиразне, очі глибоко посаджені, а ще він носив окуляри. Він запросив її до ресторану, вона погодилася з ввічливості та пішла. Майже щодня він дарував їй букет, або маленький подарунок. Взагалі як співрозмовник він був цікавим, глибоко начитаним, інтелігентним та розумним. Вони легко знаходили спільні теми для розмов, але більшого їй не хотілося. – Ось Сергій із відділу продажів, класний, – закотила очі Віра. – Так, бабник він класний, – відповіла Ніна.
– Ну є й інші, гарні, але чомусь всі повз мене проходять. Всі або одружені, або ще щось, – зітхнула Віра. І ось уже три місяці Віктор доглядав Віру. Водив у ресторани, кафе, у театр, у кіно. Влаштовував їй якісь сюрпризи: кава з тістечками до офісу, букет квітів, прогулянка катером. Вже на третьому такому побаченні Віра позначила свою позицію, чесно сказала йому, що він не у її смаку і щоб він ні на що не розраховував. – Добре, давай просто дружити, – погодився він. Так тривало три місяці. Віра з Ніною після роботи зібралися до парку з колегами, вирішили влаштувати маленький пікнік наприкінці робочого тижня. Поки чекали на вулиці всіх бажаючих, під’їхала машина і з неї вийшов рудий хлопець, величезна кількість ластовиння покривала його і без того не дуже гарне обличчя. Він добродушно посміхнувся і підійшов до їхньої сеkретарки Гали, дбайливо взяв за руки і обійняв. – Хто це? – здивувалася Віра. – Це Олег, чоловік Галі, ти його ще не бачила чи що? Вони вже два роки разом. Він був не дуже гарний. Не все міряється красою, – пояснила Ніна. Віра замислилась. Можливо, все так просто і її kохання ходить поруч, а вона не хоче цього помічати. Адже люблять людей не за красу, а за душу, доброту, вчинки. Після роботи Віра зателефонувала до Віктора і запропонувала зустрітися.
– Не можу зараз, вибач, я в парку зараз із друзями. Давай пізніше, я подзвоню. “Я так і думала, друзі на першому місці” – засмутилася дівчина. І вирішила сходити, подивитися, а раптом там зовсім не друзі. Див но, що він її не запросив. Вона спочатку не впізнала його, у футболці, джинсах, весь спітнілий і червоний, Віктор грав у футбол із дітьми. Нічого не розуміючи, Віра сіла на лаву і почала спостерігати. Віктор радів, як дитина. Виглядав він уже не так серйозно і манірно. -Ти не казав, що граєш у футбол, – сказала Віра, коли Віктор її помітив. -Це хлопці з мого двору, навчаю їх, я раніше неnогано займався. Зараз у нас традиція, щочетверга ввечері зустрічаємося. Здавалося, Віктора збентежило, що Віра побачила його у простому вигляді, розпатланому і не в костюмі. Зазвичай він вражав її своєю галантністю та сюрпризами, а зараз він виглядав звичайним хлопцем. Так, вона сама відкинула його, одразу зауважила, що вони лише друзі, але за три місяці спілкування вона зрозуміла, що є щось більше. Але Віктор уже не виявляв наполегливості. Може, в нього хтось з’явився. Віра не на жарт занервувала. Наступного дня вона сама вирішила зробити йому сюрприз та приїхала до його офісу. З офісу вийшов Віктор. Поруч із ним була дівчина, і щось жваво йому розповідала. Він засміявся і підняв голову вгору. Віктор із дівчиною перейшли дорогу та зайшли до кафе. Засмучена дівчина поїхала додому. Прийнявши ванну, Віра почала думати над тим, що вона придумала собі принца, можливо не того, і саме це заважає їй завести нормальні стосунkи. Вона нарешті зрозуміла, що Віктор саме той чоловік, з яким вона хоче провести залишок свого життя.
