Нема сил уже це виносити. Як це – позбутися у 60 років сенсу свого життя? Я все життя працювала, одна доньку ростила, мріяла, що ось скоро вже піду на спокій, почнеться мирна, спокійна рутина, радітиму онуками. Але всі надії вnали! З мене вирвали душу, забрали життя та сенс. Людина, з чиєї вини це сталося, зараз спокійно спить ночами, і жодний суд їй не перешkода.
Хіба що Божий суд, а він буде, я вірю. Нічого іншого не обнадіює мене, тільки це й тішить, що всі ми колись підемо і перед Богом будемо рівні. Маринка моя росла справжньою розумницею і красунею, всі покладені на неї надії повністю виправдовувала, я не могла натішитися, що сама, незважаючи на всі труднощі, виростила таку доньку. Я вже почала мріяти про те, як няньчити онуків, але одного дня моє життя розділилося на «до» і «після». Вона була студенткою третього курсу ме дичного університету.
Після практики того дня на таксі поверталася додому. Перед тим, як сісти до машини, вона мені зателефонувала. -Мамо, я вже їду, торт куnила для тебе, чайник постав! -Добре, люба, – відповіла я. Не можу повірити, що чула тоді голос Марини востаннє. Того вечора у їхню машину збоку врізався джип. За кермом був n’яний син депутата. Коли мені повідомили новину, я знепритомніла і впала, а потім довго не могла повірити, що це правда. Зараз найбільше мене тягне за собою те, що справедливість не перемогла. Гроші багатого батька відмазали того, хто винен у тому, що я залишилася без доньки.
