Ми з Галиною однолітки. У обох практично одна й та сама зарnлата. І в неї, і у мене іnотечні виnлати. І я, і вона плануємо придбання автомобіля. Коли я вселилася у свою новопридбану квартиру, то вирішила влаштувати новосілля. Невелике. Усього три гості. Галина та ще дві мої колеги. Добре посиділи, мою квартиру похвалили, загалом була мила, дружня вечірка. Коли гості пішли, я не змогла знайти свого тюбика з тональним кремом. Дорогим, між іншим. Нещодавно куплений. Думала, що десь його втра тила. За три тижні я запросила Галину до себе в гості. На філіжанку червоненького. Посиділи, побалакали.
А наступного дня я не змогла знайти свій косметичний олівець. Я знову списала пропажу на свою безладність. Щоправда, тоді вже в мені стали прокидатися невиразні підозри. Але я не давала їм поширюватись. Після чергового відвідування моєї квартири Галиною зникла пудра. Нею я рідко користуюся, тому пропажу виявила не одразу. І не стала пов’язувати її з подругою. Подумала, що забула її у старій квартирі. А два тижні тому, після останнього відвідування Галиною моєї квартири у мене зникли парфуми, які стояли на полиці у ванній кімнаті .
Новий флакончик, лише кілька разів ним користувалася… Позавчора я потрапила під дощ. Оскільки в той момент перебувала поряд із будинком Галини, то зателефонувала їй і попросилася в гості. Там, обсохнувши, попросила у подруги її косметичку, щоб навести лад на своєму обличчі. Галина подала мені свою косметичку, де й виявила свою зниклу пудру та тональний крем. Чому я певна, що це мої? На етикетці тюбика з кремом була крапля манікюру, а у пудрениці тріщина на дні. Збіги виключені. Навівши марафет, я пішла, нічого не сказавши Галині. Просто вийшовши за двері її квартири, викреслила Галину зі свого життя. Я до останнього не хотіла вірити, що подруга обкрадає мене. Але проти фактів не попреш.