З Кирилом ми одружені вже 16 років. Коли ми одружилися, я вже була одного разу роз лучена, і у мене було 2 дітей: син та дочка. Кирило ставився до них як до рідних. І взагалі, за 16 років життя він дуже багато для нас зробив, за що я йому дуже вдячна. Коли не стало батька Кирила, він відмовився від своєї частки спадщини на користь брата, сказавши, що братові це потрібніше.
Я втручатися у їхні стосунkи не стала. Все йшло рівно, але несподівано не стало моєї мами. У мами була квартира, дача та чимала су ма у банку. Вона залишила дачу моїй доньці, квартиру мені, а всю су му братові. Ми з братом завжди були дуже близькі, з дитинства. Подорослішавши, він заснував свою особисту справу, на якій почав непогано заробляти, тому він відмовився від грошей на користь моєї доньки, а я квартиру теж подарувала доньці, адже якщо у сина все в житті склалося ідеально, дочка вийшла за хлопця з дитбудинkу, і вони не спали ночами, обидва працювали на двох роботах, щоб заплатити за оренду квартири та трохи відкласти на власне житло.
Дізнавшись про все це, дочка заnлакала. Вона не могла заспокоїтись, адже тепер вони з чоловіком могли жити повноцінним життям, спати та харчуватися, як нормальні люди. Тут виникла інша nроблема: Кирило образився на мене, що я не залишила мамину квартиру собі. Я спробувала пояснити, що я не втручалася в їхні сімейні справи, коли він відмовився від своєї спадщини, але Кирило відмовлявся зрозуміти мене. Він навіть сказав, що думає подати на роз лучення, раз я не збираюся зважати на його думку.
