Мене звуть Наталя, мені тридцять років. Я заміжня вже десять років, у нас із чоловіком є донька, якій п’ять років. Я вважала, що ми звичайна, середньостатистична сім’я , яка хоч і не може похвалитися великим достатком, але все-таки в принципі нічого не потребує. Я чоловіка свого люблю, завжди намагалася бути доброю дружиною, матір’ю та господаркою. Всі свої егоїстичні побажання я пожер твувала заради благополуччя нашої родини. Але нещодавно я зрозуміла, що все було дарма.
Це було односторонньо і не оцінено. Нещодавно я nосварила дочку за те, що вона розмалювала стіни. -Настю, я ж сто разів тобі казала, що для малювання існує папір! Ми зовсім недавно зробили ремонт у твоїй кімнаті, щоб ти спала в гарному приміщенні! Все, ти покарана, ніяких мультиків протягом тижня. Дочка слухала мовчки, опустивши погляд, а коли я розгорнулася, щоб піти, мені слідом прилетіло. -Ну ти і стерво! Я розвернулася здивовано. -Звідки ти знаєш такі слова? Настя, не мовчи! До садка Настя не ходить, до школи теж, весь час або зі мною, або з чоловіком.
Я такі слова у присутності дитини ніколи не вживала. -Так тебе татко з тіткою Світланою називають. -Хто така тітка Світлана? Настя невпевнено тупцювала на місці. Було видно, що вона не хоче говорити. -Ця татова подруга, з якою він цілується, коли тебе вдома немає. Він сказав не розповідати тобі, що це таєм ниця. Розпитавши дитину, я дізналася, що в дні моїх нічних змін чоловік приводить додому koханку, і вони сплять в нашому подружньому ліжку! Я вважаю це просто обурливим. Перші три дні я плакала. А зараз зрозуміла, що вихід один – роз лучення.
